Турецькі металурги за тиждень не уклали жодної угоди на придбання імпортного сталевого брухту. Заводи не поспішали закуповувати сировину через слабкий попит на арматуру і високі ціни у продавців брухту. До того ж деякі виробники нещодавно законтрактували достатні обсяги квадратної заготовки у азійських постачальників.
Торговельна активність на ринку імпортного сталевого брухту Туреччини була обмежена розривом між ціновими очікуваннями продавців і покупців. Хоча турецькі металургійні підприємства забезпечили себе достатніми запасами сировини на листопад і займали вичікувальну позицію, кілька угод все ж було укладено.
Торговельна активність на ринку сталевого брухту в Туреччині була помірною на тлі слабких продажів сортового прокату.
На ринку імпортного сталевого брухту Туреччини котирування сировини продовжили зростати. Незважаючи на жорсткі умови експортерів, деяким турецьким металургійним підприємствам необхідно було поповнити запаси на зовнішніх ринках для роботи наступного місяця.
За дев’ять місяців Україна збільшила експорт металопродукції на 5,9% до 4,7 млн тонн, якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року. Про це повідомили в Українській асоціації вторинних металів «УА Втормет» з посиланням на Державну митну службу.
У Туреччині попит на імпортний сталевий брухт був помірним. Основні постачальники підняли котирування з огляду на зростання фрахтових ставок, збільшення витрат на збір брухту і коливання валютних курсів. Отже, експортери з США озвучували вартість HMS №1&2 (80:20) у межах $348-350/тонна C&F і не бажали йти на поступки.
На ринку імпортного сталевого брухту в Туреччині постачальники сировини не йшли на поступки і помітно підняли рівень цін пропозиції. На початку звітного періоду турецькі метпідприємства не поспішали контрактувати додаткові обсяги на тлі слабких продажів арматури, деякі закуповували напівфабрикати на внутрішньому ринку.
Торговельна активність на ринку імпортного сталевого брухту в Туреччині зросла, виробники отримали додаткові поступки від основних постачальників.
У звітний період металургійні компанії з Туреччини з огляду на слабкий попит на сортовий прокат наполягали на знижках від європейських і балтійських постачальників сталевого брухту. Продавці сировини пішли на поступки, тому були укладені угоди.
Торговельна активність на ринку імпортного сталевого брухту в Туреччині була обмеженою. На тлі слабкого попиту на внутрішніх і зовнішніх ринках металургічні підприємства опустили ціну пропозиції готової продукції та утримувалися від закупівлі сировини. Деякі заводи придбали квадратну заготовку у великого місцевого виробника.