Ціни на зернові з країн ЄС помітно збільшилися у другій половині вересня. Торговельна активність зросла і це підтримало котирування. До того ж стан посівів у регіоні наразі викликає занепокоєння серед виробників.
Динаміка експортних котирувань зернових з України була різноспрямованою. На ціноутворення впливають, зокрема, просування збиральної кампанії та нестабільний попит імпортерів. Вартість продовольчої пшениці та ячменю перебували під тиском конкуренції з іншими постачальниками, проте фуражні пшениця та кукурудза дещо подорожчали.
Вартість карбаміду в Україні поступово знижується через слабкий попит та значні обсяги пропозиції. Зокрема нижня межа діапазону цін на імпортне добриво опустилась до ₴24,3-26,5 тис./тонна EXW порти України.
Попит на фосфатні добрива в Україні був невисоким.
Торговельна активність на ринку імпортного сталевого брухту в Туреччині зросла, виробники отримали додаткові поступки від основних постачальників.
Ціни на імпортну залізорудну сировину в Китаї протягом минулого тижня коливалися у вузькому діапазоні. Слабкий попит металургійних компаній, пов’язаний з новими обмеженнями агломераційного виробництва для підприємств в Таншані, був компенсований необхідністю поповнення запасів перед жовтневими канікулами в КНР.
Ціни на імпортне енергетичне вугілля на ринку Західної Європи практично не змінилися. Попит у регіоні залишається слабким. Пропозиції висококалорійного вугілля обмежені, оскільки багато постачальників зосередилися на азіатському напрямку.
Ціни на соняшникову олію переважно знижувалися під впливом аналогічного тренду на ринку соєвої олії та через збільшення запасів пальмової олії в Малайзії. Торговельна активність була стриманою, пропозиції російського продукту в Туреччині все ще конкурентоспроможніші.
В Україні введення експортного мита на сою обмежує торгівлю та підтримує ціни. Однак зовнішня реалізація фактично зупинилася, виробники очікують остаточного врегулювання механізму відшкодування або офіційного звільнення від сплати мит тих, хто реалізує свою продукцію напряму.
Погодні умови у більшості сільгоспрегіонів Австралії покращуються, що підвищує впевненість у гарних перспективах виробництва та чинить тиск на ціни. Щоправда, деяким районам необхідно більше опадів для здобуття хоча б середньої врожайності. І споживачі, і експортери переконані у великих обсягах збору і наразі не виявляють особливого інтересу до угод.